Катастрофічні процеси і процес рельєфоутворення

В історії Землі було багато подій, що вважаються катастрофічними:

  • падіння метеоритів,
  • землетруси,
  • вулканічні виверження,
  • цунамі,
  • обвали і зсуви,
  • повені,
  • селеві потоки і ін.

Різкі зміни відзначалися в розвитку рослинності і тваринного світу. Наявні відомості про швидко протікають природні процеси сприймалися та й сприймаються, як нетипові або навіть аномальні явища в загальній картині розвитку Землі.

Склалася думка, що катастрофічні явища можуть бути лише в населених областях, причому тільки за певних величинах заподіяної ними шкоди. Насправді швидкі і суттєві зміни всього природного комплексу тієї чи іншої території або окремих його частин також катастрофами, якщо навіть вони не принесли матеріального збитку і обійшлися без людських жертв.

Катастрофічні процеси відбувалися на Землі задовго до появи людини, відбуваються і зараз. Втручання людини в напружений стан природи лише посилило цю проблему.

У вітчизняній і зарубіжній літературі зустрічаються різноманітні терміни, що позначають природні катастрофічні явища, наприклад:

  • «стихійні лиха»,
  • «природні катастрофи»,
  • «небезпечні процеси» і ін.

Найбільш складним у використанні і заплутаним виявився сенс поняття «катастрофа». Катастрофою в широкому розумінні називають раптові стихійні лиха або події, що тягнуть за собою важкі наслідки. Стихійні лиха пов’язані з екстремальними подіями, які перевершують звичайну здатність соціальної системи відображати, поглинати або пом’якшувати їх.

У геоморфології катастрофа це стрибкоподібна зміна геоморфологічних систем. Таким чином, терміни «катастрофа» і «стихійне лихо» належать до різних смислових категорій. Історія вивчення природних катастроф бере початок в VIII-X ст., Коли в літописах стали відзначати незвичайні природні явища. Як наукова концепція ця проблема сформувалася в XVIII-XIX ст.

Іммануїл Кант в 1754 році висловив важливу для розуміння розвитку рельєфу думка про те, що малопомітні явища і процеси, накопичуючись в часі і збільшуючи, як ми зараз говоримо, напруженість процесів, призводять до грандіозних переворотів і змін в рельєфі. Математичний аналіз закономірностей прояву рідкісних і несподіваних подій привів до появи в першій половині XX в. «Теорії катастроф». Її основні положення були розглянуті В.І. Арнольдом (1990), в книзі якого, крім математичного обґрунтування, знаходиться огляд великої літератури з цієї проблеми.

У цій теорії катастрофами названі стрибкоподібні зміни, що виникають у вигляді раптової відповіді системи на плавну зміну зовнішніх умов. Отже, в застосуванні до процесів рельєфоутворення катастрофа – це стрибкоподібна зміна геоморфологічної системи. Причинами стрибкоподібних змін можуть служити плавні зміни зовнішніх умов середовища.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.